Я виросла в звичайній середньо-статичній сім`ї. Батьки завжди вчили мене як правильно себе поводити, бути культурною та виховували в мені доброту і любов до ближніх. Мене навіть навчили молитви «Отче Наш». Я старалася молитися нею кожен раз коли лягала спати. Але в міру того, як я дорослішала, то розуміла, що цього недостатньо… Недостатньо бути просто хорошою людиною і робити добрі справи. А ось як все починалося…
Одного зимового дня знайомий під час прогулянки запросив мене піти у церкву, мовляв, там сьогодні вечірка. Я погодилася, хоча й не розуміла куди потраплю, і що це взагалі за вечірки в церкві?! З цього вечора, цей, так званий знайомий, став моїм хлопцем. Спочатку все було прекрасно, як кажуть, «квітково-букетний» період. Але потім, коли пройшло трохи більше місяця, він, м`яко кажучи, «попрощався» зі мною. Для мене ця подія була просто шоком. Мій перший хлопець, перші серйозні відносини… Після того, як він мене кинув, то майже не з`являвся в церкві, потім я і зовсім перестала його бачити. Але я…залишилася! Тоді Господь почав дію з моїм серцем: розбитим, потоптаним та понівечиним. Спочатку через людей… Мене прийняли, в мене з`явилися друзі, які мене підтримували, я почала розуміти і відчувати, що ж насправді є ЛЮБОВ(Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! Гал.5:14, По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою. Івана 13:35). Бог загоїв мої рани, та на цьому Його робота не закінчилася. Він хотів змінити моє гріховне серце! Хотів дати мені повноцінне життя з Ним! Господь почав докоряти мені, показувати на мої гріхи.
( Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?Марка2:7)-Він виявився і Моїм Лікарем, Він кликав мене-(Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.Об.3:20) і одного дня я відчинила, Ісус увійшов в моє життя і подарував мені надію на прекрасну вічність з Ним (Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. 1 Ів.5:12). Я покаялася і прийняла Його в своє серце. ( Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 1Ів.1:9).
Тепер я Його дитина, радію кожному дню і живу по прекрасному сценарію Мого Творця! Славлю Бога за те, що Він сильний, щоб змінювати прагнення, бажання, цілі та мотиви. Коли я була ще «мертва» (І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи…До Колоссян 2:13) , то керувала своїм життям самостійно, жила своїми цілями та прагненнями, коротше кажучи робила що мені заманеться. Тепер же, живу в Господі, служу Йому з радістю і виконую Його волю. ( Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь. 1 Петра 4:11)
Лілія Кирик

• Вперёд