Розлучення.

Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсейвідпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.  (Матв.19:8)

1.Як було спочатку?

Спочатку Бог сказав: 24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. (Бут.2:24). У цьому питанні виконати Божу волю чоловікові та жінці було просто та легко. По-перше, у Адама з Євою не було ніяких сумнівів, чи є Божа воля на створення сім’ї та спільне життя: любов з першого погляду існує, Адам відразу зрозумів – це вона, улюблена, одна і на все життя! По-друге, не було побутових проблем, труднощів з житлом та інших «дрібниць», що так псують нам сучасне життя. І третє, чи не найважливіше, характер обоє мали дійсно «ангельський», не встигли ще скуштувати усіх благ цивілізації. Одне слово, ідилія у стосунках, про яку сьогодні можна лише мріяти. Вона тривала довго, аж два з половиною розділи книги Буття. А далі сталося те, що сталося. Сатана обманув жінку, потім її чоловіка і Бог сказав: доведеться вам поборотись за власне щастя, ви самі обрали інше життя. З того часу кожен шлюб на землі зазнає тиску та випробовується на міцність.

2.Що нового?

 

Сьогодні нового багато. І не в тому сенсі, що розлучення стали нормою давним-давно. І навіть не у  тому, що традиційна сім’я у багатьох країнах світу переживає кризу. Новим є те, що криза сім’ї починає охоплювати євангельське християнство, епідемія розлучень проникає у церкви. Це явище має певне пояснення. Змінився світ, особливо за останні роки. Суттєво змінилося положення чоловіка та жінки у ньому. Змінилися наші з вами очікування від подружнього життя, від сім’ї. Змінилися наші запити та потреби. У сучасному світі все більше цінується вміння спілкуватись, здатність домовлятись, знаходити порозуміння, а не нав’язувати власну волю та диктувати свої правила. Змінився стиль життя та правила спілкування у суспільстві і ця тенденція не оминула й сім’ї.

3.А що не змінилося? Боже Слово залишилось незмінне: « І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом» (Матв.19:5). Незмінною залишається й людська природа, що з легкістю робить чорне білим, а біле чорним собі на догоду. Незмінним залишається наше велике Я, на догоду якому християни і приносять в жертву власну сім’ю. Тому не варто надто сильно дивуватись, коли почуєте про чергове розлучення. Ще одна пара визнала свою найбільшу у житті поразку, розписалася у власному безсиллі, остаточно закріпила факт невміння та небажання будувати стосунки, засновані на найвищому стандарті – стандарті любові. На жаль, жорстоке серце і сьогодні не змінилося. і у сучасному нам світі таке серце безжально диктує свою волю як чоловікам, так і жінкам.

4. Чому Бог проти розлучення?

Спочатку вияснимо, що таке сім’я з позиції Бога та Біблії. Як мінімум це форма проживання двох особистостей, у вигляді міцного союзу, що скріплений любов’ю та сприяє їх всебічному розвитку й задоволенню потреб. Головне слово у цьому визначенні - любов! Шлюб освячується Богом, тому що він скріплений любов’ю. А любов, як відомо з Біблії, є найвища цінність, оскільки сам Бог є любов. На додаток до цього, любов ніколи не перестає (1Кор.13-8), вона найбільша з поміж вічних цінностей та чеснот (1Кор.13-13). Проте й це не все. Іван говорить, що хто не любить, той не пізнав Бога! (1Ів.4-8).

Ну ось, як на мене, це все й пояснює. Бог не може йти сам проти себе. Він є любов. Розлучення це кінець любові. Остаточний кінець, виражений офіційно, відкрито, привселюдно. Можна сказати, останній цвях, вбитий у кришку гробу, що ховає ваш шлюб, ваші мрії та надії, ваші красиві обіцянки любити до смерті,  до гробу. Тепер можна заспокоїтись, спати мирно – слово стримав, любив до кінця, скільки зміг (змогла). Далі не в силах, бо любов закінчилась. Які претензії, в чому провина? Провина є, і дуже серйозна. Ви похоронили любов, знехтували любов’ю. А значить знехтували Богом! Таке не проходить безслідно. Ваше розлучення – це виклик Богу і воно несе за собою дуже серйозні наслідки. Ви знехтували Любов’ю і це дуже серйозний факт.

Окремі християни додають до цього ще й обман. Вони обманюють себе, переконуючи що у них все нормально з Богом. У того, хто поховав любов, не може бути все нормально з Богом.

5.Апостол Павло застерігає: «Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!»(1Кор.10:12). У багатьох віруючих спостерігається надлишок самовпевненості. Це в когось можуть бути проблеми, не у нас. Адже я християнин, люблю Господа. Та й моя половина – те ж. Які можуть бути проблеми? І не помічають тривожних симптомів, особливих дзвіночків, що вже не перший раз попереджають: не все так гладко, як здається, тобі треба звернути увагу на свій шлюб, сім’ю, власне життя.

Отже, наведені вище думки та аргументи дають право на деякі висновки:

-          Розлучення – це не вихід, це виклик Богові.

-          Збільшується тиск та випробування на міцність сім’ї у сучасному світі

-          Християни повинні пильнувати, прикладати зусилля щоб вберегти сім’ю 

Павло пише, що вирішення усіх проблем лежить у нашій здатності жити по духу, а не по плоті. Рим.8-5 Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. 6 Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир….

І дійсно, важко уявити, що у тих, хто ходить за духом виникне скандал у сім’ї через малу зарплату. Неможливо, щоб духовно зріла людина переймалася своїм положенням у сім’ї та вела боротьбу за владу. Важко собі уявити, що така людина буде хвора на синдром «абсолютної правоти» та буде завжди ігнорувати думку свого партнера. Неприйнятно для духовного нехтувати потребами свого ближнього (особливо найближчого з ближніх – чоловіка чи дружини), не служити самому, а чекати чи вимагати служіння від іншого. Духовний не буде прикриватись Біблією та звинувачувати партнера у тілесності, на догоду власній гордості та самолюбству.

 Ходити за духом не значить не проявляти будь якого інтересу, уваги чи турботи про наші фізичні, матеріальні потреби. Чудеса Ісуса Христа приносили конкретну користь певним людям. Життя Христа, Його слова і дії були завжди спрямовані на людей, приносили їм реальну допомогу.  Християнин у сім’ї – це слуга, кожна хвилина  життя якого теж несе добро чоловіку, дружині, дітям. Приносити добро ми звичайно згідні, але кожну хвилину…? Так, ми на це нездатні, нам ще далеко до Христа. А далі ми розділяємось на дві групи. Одних цей факт заспокоює, мовляв що ви від мене хочете, ви ж самі чули – я не Христос. Інші приймають виклик і вступають у боротьбу з власним я, зі своєю гріховною природою, з тілом.

 От ми й підійшли до важливого питання: з чим або ж з ким, друже, борешся сьогодні ти? Зі своїми звичками, слабостями, недосконалістю чи з близькими та рідними, з чоловіком чи дружиною? Духовний розпинає власну плоть, веде боротьбу з самим собою. Коли так у сім’ї поступають обидва, їм не страшні будь-які випробування, тому що вони здатні принести добрий плід духа:«…любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,

23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями».(Гал.5:22-24)

Для таких не існує і розлучення. А для вас?

АС.

• Назад
• Вперёд