Слово стража-3

                                                                                                                     

 В.  Давидюк

Церковна дисципліна

 

Велике благословіння людині увірувати в Ісуса Христа і у відповідь на молитву покаяння отримати прощення гріхів ради Ісуса Христа і нове народження від Духа Святого. При цьому земне життя людини не завершується. Нас продовжують оточувати ті ж самі люди як і раніше, ми працюємо, хворіємо, радієм і плачемо. Правда, Своїх дітей Бог об’єднує в церкву і це те нове, що стає найбільш впливовим на ваше щоденне життя. Але навіть приєднання до церкви не захищає нас від нашого «я», тіла, гріха, пожадливостей і спокус світу. І як не прикро про це говорити – ми інколи чинимо гріх. «Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного» 1 Ів. 2:1. На жаль не всі християни борються з гріхом і неправдою в своєму житті. Є і ті, про яких пише Петро: «Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого.  Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! Бо їм трапилося за правдивою приказкою: «Вертається пес до своєї блювотини», та: «Помита свиня йде валятися в калюжу...» 2 Пет. 2:20-22.

 

Причини, які вимагають дисциплінування:

Писання стверджує, що «Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих...» 1 Тим. 1:9,10. В Писанні є вказівки, як церква має реагувати на ті чи інші вчення і вчинки християн. Церковні стягнення основані на повчанні Писання і застосовуються до тих, хто:

1. чинить беззаконня: гріх, який є прямим порушенням Закону.  1 Кор. 5:11; 6:9,10; Гал. 5:19-21.
2. неправильно навчає: 2 Кор. 11:13-15; Тит. 1:10,11; 1 Тим. 4:1-3; 6:20,21; 1:6,7; 2 Тим. 2:18; 2 Сол. 2:1-2, 11-12.
3. відступив, відрікся від Бога, віри: Євр. 3:12; Мт. 10:33; 1 Тим. 6:8; Тит. 1:16; Об. 2:13, 3:8.
4. відпадають від Бога, віри, Євангелії: Лук. 8:13; 2 Пет. 3:17; Кол. 1:23; Євр. 2:1, 6:6.
5. негідно (не по-християнськи) поводяться і живуть: 2 Сол. 3:11-12; Рим. 14:13-15, 20-21; 1 Кор. 6:1-8.
6. Вмовляння: «Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших як братів,  старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю» 1 Тим. 5:1,2.
7. Картання, докір: «Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай» Тит. 2:15. З тексту вище видно, що мова йде про життя в благодаті – життя, при якому християнин відцурався безбожності і світських пожадливостей, живе помірковано і побожно (Тит. 2:11-14). Якщо ж живе по старому – потрібне картання. «А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали» 1 Тим. 5:20, «Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були...» Тит. 1:13-16. Докір має основу в Писанні (2 Тим. 3:16) і є відповідальністю служителів (2 Тим. 4:2).
8. Наказ, заборона: Ця форма дисциплінування використовується, коли є загроза невірної науки ( 1 Тим. 1:3,4; Тит. 1:10-11), коли є загроза благочестю християнина з боку не гріховних занять (1 Тим. 4:7-11), коли багаті християни надіються на своє багатство (1 Тим. 6:17-19), коли християни своє бажання не працювати (лінощі) прикривають релігійною діяльністю (2 Сол. 3:11,12).
9. Зауваження: «Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений» 2 Сол. 3:14. Якщо людина не приймає картання та заборони, не виправляє свою поведінку, не кається, то дисциплінування стає суворішим. Наслідком дисциплінування є «і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений». Найбільшим проявом зносин є хліболамання (1 Кор. 10:16-18, 11:27), тому віруючий, який на зауваженні не має права приймати участь в Вечері Господній.
10. Відлучення: «вилучіть лукавого з-поміж себе самих» 1 Кор. 5:13,2. За що? За те, що людина зветься братом, а є перелюбником, користолюбцем, ідолослужителем, наклепником, п’яницею, грабіжником (1 Кор. 5:11), тобто це люди, які живуть в гріхах і не каються (лукаві). Інший перелік гріхів, які вимагають вилучення в Листі до Галатів 5:19-21, ще одна категорія гріха, що вимагає вилучення – це дії, які сіють розділення в церкві (Рим. 16:17-18).  Як же бути з тим, щоб не судити? «Трохи розчини квасить усе тісто! Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був!» Гал. 5:9,10.
11. Передача сатані. Покарання, яке використовує Павло щодо людей, які зневажали Бога (1 Тим. 1:20), чинять перелюб (1 Кор. 5:3-5).
12. Анафема (нехай буде проклятий), той хто перевертає Євангелію (Гал. 1: 6-9), не любить Господа (1 Кор. 16:22),  єретик (Тит. 3:10-11).

Види дисциплінування:

Наслідки дисциплінування:

Брата чи сестру. які порушують Слово і живуть негідно звання дитини Божої дисциплінує Бог і церква.

І. Бог:

ІІ. Церква: на основі Писання має поради, як поводитись щодо тих, хто під дисциплінуванням.

Розумію, що своїм словом я не охопив всі нюанси церковного дисциплінування, але у нас є Слово Боже, яке дасть ясність любому, хто до нього звернеться. «А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди» 1 Тим. 3:15. 

• Назад
• Вперёд