- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 08 Июль 2024
- Просмотров: 65
1-а Царів 2:
Давидів Заповіт Соломону
1Коли наблизився час Давидові померти, він проголосив своєму синові Соломону Заповіт у таких словах:
2Я відходжу в дорогу, призначену для всіх людей на землі. Тож будь сильним і покажи себе достойним мужем!
3Вірно дотримуйся наказівГоспода, свого Бога, й ходи Його дорогами, виконуючи Його Заповіді та Його постанови; пильнуй Його закони та Його свідчення, записані у законі Мойсея, аби тобі щастило в усьому, що робитимеш і скрізь де ти обертатимешся,
4аби й Господь міг дотриматись Своєї обітниці, яку Він дав мені, говорячи: Якщо твої нащадки виконуватимуть свої обов’язки, й ходитимуть переді Мною в істині від щирого свого серця і від усієї своєї душі, то ніколи не забракне у тебе спадкоємця на троні Ізраїлю!
5Ти також знаєш, що мені зробив Йоав, син Церуї, і як він повівся з двома військовими командирами Ізраїлю, – з Авнером, сином Нера, та Амасом, сином Єтера. Він підступно вбив їх, помстившись за кров, пролиту на війні, – і то в мирнийчас,– заплямувавши таким чином невинною кров’ю свій військовий пояс, що на його крижах, та своє взуття, що на його ногах.
6Тож учини, як тобі підкаже твоя мудрість, але не допусти, щоб його сивина з миром зійшла в могилу.
7Що ж до синів Барзіллая з Гілеаду, то вияви до них прихильність, аби вони були серед тих, котрі споживають їжу за твоїм столом, адже вони стали мені в пригоді, коли я втікав від твого брата Авесалома.
8Є ще в тебе веніямінець Шімей, син Ґери з Бахуріма. Він злісно проклинав мене того дня, коли я йшов у Маханаїм. Проте він вийшов мені назустріч до Йордану, і я присягнув йомуГосподом, пообіцявши: Я не страчу тебе мечем!
9Ти ж не залишай його непокараним; як мудрий чоловік, ти знатимеш, що з ним учинити, аби його сивина зійшла в могилу, зрошеною кров’ю…
Смерть і поховання Давида
10Отже, Давид спочив зі своїми батьками; його поховали в Давидовому місті.
11Загальний період царювання Давида над Ізраїлем становив сорок років. У Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі його правління тривало тридцять три роки.
12Тож Соломон зійшов на трон свого батька Давида, і його владарювання було дуже міцним.
Соломон страчує Адонію
13ЯкосьАдонія, син Хаґґіти, прийшов до матері Соломона, Вірсавії. Коли вона запитала: Чи ти прийшов з миром? – він відповів: З миром! –
14і додав: Маю до тебе справу. Вона ж сказала: Говори.
15Тоді він промовив: Ти знаєш, що царство належало мені, й увесь Ізраїль сподівався, що я стану царем, однак все змінилось, і царство дісталось моєму братові, оскільки так було визначеноГосподом.
16Зараз я маю до тебе одне прохання, – не відмов мені! Вона сказала йому: Говори!
17Тоді він каже: Поговори з царем Соломоном, – адже він тобі не відмовить, – аби він віддав мені за дружину шунамійку Авішаґу!
18Вірсавія відповіла: Добре, я поговорю з царем про тебе.
19І коли Вірсавія прийшла до царя Соломона, аби поговорити з ним про Адонію, цар підвівся й пішов їй назустріч; вклонився матері, після чого знову сів на своєму престолі. Був також поставлений престол для матері царя, і вона сіла праворуч нього.
20Після цього вона сказала: Я маю до тебе одне невелике прохання, лише не відмов мені! І цар відповів їй: Проси, моя мамо, я, напевно, не відмовлю тобі!
21Тоді вона сказала: Нехай шунамійку Авішаґу віддадуть за дружину твоєму братові Адонії!
22Відповідаючи, цар Соломон сказав своїй матері: Чому ти просиш для Адонії лише шунамійку Авішаґу? Тож проси для нього також і царство, адже він є моїм братом, до того ж старшим за мене, і на його боці священик Авіятар, та Йоав, син Церуї!
23Після цього присягнувся цар СоломонГосподом, заявивши: Нехай так, чи інакше учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо Адонія за свої слова не поплатиться життям!
24Тож сьогодні, як живийГосподь, Котрий мене зміцнив і посадив мене на троні мого батька Давида, і Який, за Своєю обітницею, підтримав мій дім (рід), – Адонія має померти!
25Цар Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, і той стратив його. Отже, Адонія помер.
Соломон позбавляє Авіятара гідності священника та відіслав його у Анатот
26А священикові Авіятару цар звелів: Відправляйся в Анатот на свою родинну посілість, адже ти також заслуговуєш смерті. Проте сьогодні ти не будеш страчений, оскільки ти носив Ковчег ВладикиГосподаперед моїм батьком Давидом, і страждав так само, як страждав мій батько!
27І Соломон позбавив Авіятара гідностіГосподньогосвященика. Так виконалось словоГоспода, яке Він провістив у Шіло щодо родини Ілія.
Покарання Йоава за його криваві злочини
28Коли про все це дізнався Йоав, – адже Йоав також був прибічником Адонії, хоча й раніше виступав проти Авесалома, – то Йоав утік доГосподньогоНамету, та вхопився за роги жертовника.
29Цареві Соломонові донесли, що Йоав сховався уГосподньомуНаметі, і він перебуває біля жертовника! Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: Іди і страть його!
30Беная прийшов доГосподньогоНамету, й сказав Йоаву: Цар наказує тобі вийти. Але той відповів: Не вийду, а хочу померти тут! І Беная передав його слова цареві, розповівши: Ось що сказав Йоав, і так мені відповів.
31Тодіцар сказав йому: Вчини за його словом, – убий його і поховай його! Таким чином знімеш з мене і з роду мого батька провину за кров, яку без причини пролив Йоав!
32І нехайГосподьповерне його кров на його власну голову, адже він стратив двох мужів, справедливіших і кращих, ніж він сам. Він убив їх мечем без відома мого батька Давида, – Авнера, сина Нера, полководця Ізраїльського війська, й Амасу, сина Єтера, полководця Юдиного війська.
33Нехай їхня кров впаде на голову Йоава та на голови його нащадків в усі часи, а Давид та його нащадки, його дім (рід) і його престол, нехай мають мир відГосподанавіки!
34Тож Беная, син Єгояди, пішов до Йоава, вразив його, і той помер. Поховали Йоава в його домі (маєтку) в пустелі.
35Замість Йоава головнокомандувачем війська Ізраїлю цар призначив Бенаю, сина Єгояди, а священика Садока цар поставив замість Авіятара.
Милість Соломона, непослух Шімея та його страта
36Тоді цар послав, аби покликали Шімея, і наказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, живи в ньому й не виходь звідти нікуди!
37Запам’ятай: того дня, коли ти вийдеш звідти та перейдеш потік Кедрон, то неодмінно помреш, і твоя кров буде на твоїй голові!
38Шімей відповів цареві: Добре! Як ти наказав, мій володарю, царю, так твій слуга чинитиме. Отже, Шімей мешкав у Єрусалимі довгий час.
39Але так сталося після трьох років, що втекли два раби Шімея до ґатського царя Ахіша, сина Маахи. Шімея повідомили про це, говорячи: Твої раби з’явились у Ґаті.
40Тому Шімей зібрався, осідлав свого осла й вирушив у Ґат до Ахіша, аби відшукати своїх рабів. Шімей пішов і спровадив своїх рабів з Ґата.
41Коли Соломона повідомили про те, що Шімей виходив з Єрусалима до Ґата і повернувся, цар
42послав аби покликали Шімея і сказав йому: Хіба я не заприсяг тебеГосподом, і не застеріг тебе, говорячи: Запам’ятай, що того дня, коли ти звідти вийдеш, ти неодмінно помреш? Ти ж мені відповів: Добре!В тому, що ти сказав, я буду слухняним!
43Але чому ти не дотримався присяги, даної передГосподом, і наказу, що я тобі дав?
44Далі цар сказав до Шімея: Ти, напевно, пам’ятаєш і усвідомлюєш своїм серцем усе те зло, яке ти вчинив моєму батькові Давидові! НехайГосподьповерне твоє зло на твою голову.
45А цар Соломон хай буде благословенний, як і престол Давида непорушно стоятиме передГосподомнавіки!
46Цар наказав Бенаї, синові Єгояди, і той пішов, вразив Шімея, і він помер. Так зміцнювалась царська влада в руках Соломона.