- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 28 Февраль 2021
- Просмотров: 282
Дії 28:
1А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.
2Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх. 3Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому... 4Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила! 5Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав! 6А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог... 7Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив. 8І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. 9Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись. 10Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба. 11А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.
12І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні. 13А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі, 14де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму. 15А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав. 16А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив. 17І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.
18Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було. 19Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити. 20Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами... 21А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. 22Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються. 23А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.
24І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. 25Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, 26промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите! 27Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! 28Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони! 29Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. 30І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,
31і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!