Принесіть же ви всю десятину….(Малахія 3-10)

Писання вчить нас, що важливо бути виконавцями Слова Божого. Від цього залежить те, що ми отримуємо: благословення чи прокляття. Одним з найбільш дискусійних питань, що викликає певні непорозуміння є питання про фінанси. В даній статті викладена позиція та підхід нашої громади до цього питання.

В одній із самих цікавих книг Біблії написано:

8 А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву, 9 а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого! (Лев.17:8,9)

1.Бог встановив порядок! --- приносити пожертви до скинії! Тлумачень цього місця не може бути багато: не приніс – знищено. Тому наша громада бачить та приймає волю Божу у тому, що члени громади винятково на добровільних засадах служать Господу пожертвами та десятинами. При цьому розуміється, що десятина – це десята частина від усіх надходжень, а пожертви – це матеріальні та фінансові ресурси, які християнин віддає у церкву на Божу справу в кількості та розмірі, як йому підказує серце. Господь лише нагадує через апостола Павла: «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!» 2Кор.9-6.

2.Бог встановив порядок використання: Жертви ділилися: Господу та священникові. «А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його.» (Лев.22:13)

Священники (рід Аарона)і левити (коліно Левія) не працювали, заробляючи на прожиття.

«19 Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою. 20 І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами! 21 А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.» (Чис.18:19-21)

3.Як поступати сьогодні?

Автори «оригінальних» чи «сучасних» поглядів аргументують: але ж у Новому Заповіті нема десятини, точніше – не згадується!!! Але ж порядок є!

«14 Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі. 15 І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, 16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.» (Фил.4:14-16)

Очевидно, що Павло відмічає, як добрий та гідний наслідування приклад церкви в Солуні. У них був порядок у фінансовому служінні і церква могла зробити необхідний внесок у поширення Євангелія.

Система зберігається, та навіть більше: «1 І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. 2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. 3 І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! 4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала...» (Лук.21:1-4)   --- Кого відмітив Ісус? Вдову. І не тому, що вона зробила великий внесок, а тому, що вона поклала все! Покласти все не легко. Але десятина спрощує нам цю задачу. Віддав – і спокійно спиш, бо виконав свій обов’язок перед Господом. Саме обов’язок а не угода. А то, трапляється десятина рахують, як своєрідний аванс Богові: ось я Тобі дав, а тепер Твоя черга мене благословити. У Бога перед нами немає матеріальних зобов’язань, а у нас перед Ним – є.

4. Бог встановив відповідальність:

«Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь!» (Лев.22:2)

Служителі церкви, як Божі священники, несуть відповідальність за майно та фінанси, довірені їм Господом. А оскільки є відповідальність, то громада та Бог, у першу чергу, наділяють служителів повноваженнями. Повноваження полягають не у тому, щоб одноосібно розпоряджатися коштами, а в тому, щоб встановити правильний порядок їх надходження та використання. Тому у церкві існують відповідні органи, такі як братерська рада, ревізійна комісія, ради окремих служінь. Вони працюють на постійній основі, для того, щоб Божі кошти використовувалися максимально ефективно на Божу справу.

Забезпечення священників та левитів теж залишається: «11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? 12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили. 13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? 14 Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.»   (1Кор.9:11-14)

Як це відбувається на практиці? Далеко не завжди хочуть служителі полишати світську роботу та йти служити на повне забезпечення громади. Чому? Церква не дотримується букви Писання: «17 А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. 18 Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди». (1Тим.5:17,18)

Справжній пастор, служитель має бути небагатим, а краще – бідним. 1. Щоб був щасливим хоч щось мати. 2.Щоб зекономити кошти! 3.(Інколи)Щоб на нього можна було впливати. 3.Щоб прихожанам було легше: простіше плакати з тим хто плаче….Не кожен здатний порадіти, коли Бог благословляє рясно служителя.

Як наслідок такого підходу (небіблійного) церква втрачає обдарованих працівників на ниві Божій, а через це – й Божі благословення в значній мірі. Недаремно кажуть – скупий платить двічі. Є випадки, коли громади залишаються довгий час без служителів, не можуть знайти пресвітера. А як жити овечкам без пастиря. Погано, так не повинно бути.

«Добре йому! Так можна служити, на всьому готовому.» Це ще одне незріле судження, яке трапляється почути. Хочу заспокоїти. Так рідко буває! Ти все організуй, ініціюй, запусти щоб працювало, людей мотивуй, кошти знайди… саме так, сам знайди… а ми скажемо, що не так, куди потратити чи скільки ти маєш заробляти…, звіт спитаємо!!! Коли дивитися зі сторони на служіння та служителя, то все виглядає легко та просто. Я й сам з подібним стикався. Брат один якось обмовився, а що тут такого особливого ти робиш, я б теж так зміг. Слава Богу! Було б дуже добре, коли б на зміну одному обдарованому служителю піднімалися два-три інших. Але на жаль частіше буває не так. Є потреба, існують виклики, але не чути тих, хто сказав би, як Ісайя: «Ось я, пошли мене». ???

Кожен служитель несе особисту відповідальність, як ми вже прочитали, перед людьми, Богом, спонсорами…. І Бог питає, не як з рядового, виховує коли треба…. Практично кожного свого працівника, перш ніж довірити йому відповідальне служіння, Бог випробовує. Буває не раз і не два. Не чув, щоб хтось коли молився: Господи, хочу бути служителем, як той чи інший брат. Проведи мене через такі ж випробування. Не про чужі гроші треба переживати овечкам!

7. А про що?

- по перше, за правильне відношення до власних, а не чужих фінансів, свою колоду розгледіти!!! Потрібно жертвувати! Бог сказав! Куди – до входу скинії, в церкву! Бог не відміняв пожертви і тоді, коли сини Самуїла грішили!!!

- по друге, вчитися довіряти братам, їх Бог поставив ( 1Кор.12:28 А інших поставив Бог…апостолами, пророками.), і брати показали плоди!!! Не нарікати чи обмовляти: ааа… не так, не туди, я знаю – ось як треба!!! Це небезпечно!!!

- по третє, вчитися не тільки плакати а й радіти!!! За брата, якому Бог дає більше!!!Замість того, щоб обмовляти, критикувати, нарікати чи заздрити!!!

- в четвертих, молитися за пастора чи служителя!!! За себе, щоб не впасти у спокусу!!!

5. Гіркі плоди! «І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.» (Чис.12:1) Подібна поведінка християнина є своєрідним духовним індикатором. Адже Господь, давши повеління про приноси та десятини, мав на меті не одне лиш матеріальне забезпечення служіння Євангелії. Він, як Володар це може легко зробити і без нас. Серце людини зіпсоване, говорить Писання. Воно потребує змін, виховання. Нам подобається брати більш ніж віддавати. А це зовсім не схоже на образ Христа. Це показує нашу тілесність, наш духовний стан.

-         Це впливає на інших: «Не приймай скарги проти пресвітера, хіба що при двох чи трьох свідках». (1Тим.5:19).

-         На церкву!     Як наслідок --- Бог забирає благодать!!! В тебе, в першу чергу, а далі, якщо хвороба не лікується – в церкви!

У нас не все так погано, але й не все добре! Є невдоволені, є що нарікають, та й плітки розпускають… Треба смирятись та каятись друзі: нам, не пастору!!!

(Євр.12:1,2) «1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, 2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.»

• Назад
• Вперёд