Бог продовжує душі спасати, —
Ворог хоче їм небо закрити,
Я з Христом не боюсь помирати,
Та боюсь над усе мертвим жити.

Бути черствим, байдужим до всього,
Не іти, а на місці стояти,
Без живої надії на Бога,
Релігійним і набожним стати.

І, звернувши з дороги прямої,
Засинати в турботах щоденних,
Нудьгувати без віри живої,
В храмі Божому серед спасенних.

Залишити любов свою першу,
Не живучи по Божому Слову,
І, отримавши білу одежу,
Легковажно заплямити знову.

Я не хочу лиш тільки формально,
Віддавати Христу поклоніння,
І бездушно, хоча й ідеально
Сповіщати про Боже спасіння.

Хочу силу відчути душею,
І до ближніх любов’ю горіти.
Йти вперед, і любов’ю своєю.
Всі холодні серця обігріти.

Я боюся духовної смерті,
Загубитись в гріховному світі,
А з Христом не боюся померти,
Страшно мертвим для Господа жити.