Главная
Тиждень молитви (з 14 по 20 квітня)
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Молитовне життя
- Опубликовано: 15 Апрель 2024
- Просмотров: 92
05, 07.04.2024 р. - Богослужіння церкви "Дім Євангелія"
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 08 Апрель 2024
- Просмотров: 135
2-а Самуїлова 15:
1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п’ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб. 3 І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати. 4 І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його. 5 І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. 6 І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей! 7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві. 9 І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону. 10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні! 11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали. 12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом. 13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом.
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча. 15 І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби! 16 І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім. 17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. 18 А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем. 19 А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця. 20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду! 21 І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб! 22 І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. 23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині. 24 А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста.
25 І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його. 26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його. 27 І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами. 28 Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене. 29 І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. 30 А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали... 31 А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів’я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові. 33 І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем. 34 А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду. 35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. 36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте. 37 І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.
Дні народження в квітні
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Привітання
- Опубликовано: 08 Апрель 2024
- Просмотров: 151
Тиждень молитви (з 7 по 13 квітня)
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Молитовне життя
- Опубликовано: 08 Апрель 2024
- Просмотров: 101
29, 31.03.2024 р. - Богослужіння церкви "Дім Євангелія"
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 01 Апрель 2024
- Просмотров: 126
2-а Самуїлова 14:
1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.
2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим. 3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста. 4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю! 5 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер. 6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його. 7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб’ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі... 8 І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе. 9 І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні. 10 І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе. 11 Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого! 12 І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори! 13 І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця. 14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного. 15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці. 16 Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку. 17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою! 18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар! 19 І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова. 20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі. 21 І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба. 23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму. 24 А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив. 25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади. 26 А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги. 27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім’я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду. 28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти. 30 І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем. 31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля? 32 І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб’є мене... 33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...
Дні народження в березні - квітні
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Привітання
- Опубликовано: 01 Апрель 2024
- Просмотров: 120
Тиждень молитви (з 31 березня по 6 квітня)
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Молитовне життя
- Опубликовано: 01 Апрель 2024
- Просмотров: 95
22, 24.03.2024 р. - Богослужіння церкви "Дім Євангелія"
- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 25 Март 2024
- Просмотров: 118
2-а Самуїлова 13:
1 І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім’я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.
2 І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити. 3 А Амнон мав товариша, а ім’я йому Йонадав, син Шім’ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий. 4 І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома. 5 І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її. 6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки. 7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу. 8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці. 9 І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди. 10 І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з’їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати. 11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!... 12 А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти. 13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі... 14 Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею... 15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі... 16 А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати. 17 І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері... 18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері. 19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила... 20 І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома. 21 А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!
22 І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару. 23 І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів. 24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом. 25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його. 26 І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою? 27 Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів. 28 А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб’єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!... 29 І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали. 30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного...
31 І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами. 32 І відповів Йонадав, син Шім’ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару. 33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон. 34 І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори. 35 І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося. 36 І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем... 37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні. 38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки. 39 І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.
