НАСТАНОВИ

інформаційний листок № 7

        «Коли хто не  помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло»Як. 3:2. Новий Завіт постійно спонукував нас до досконалості. Найкращим тестом, щоб визначити чи досяг ти досконалості, буде аналіз приборкання язика. В Десяти заповідях даних Ізраїлю Богом є одна, що напряму стосується язика: «не свідчи не правдиво проти ближнього свого» Повт. Зак. 5:20. Сьогодні дуже легко порушити цю заповідь, не потрібно, щоб це відбувалось в суді. В інтернеті і між віруючими постійно шириться інформація про тих чи  інших братів чи сестер – негативна інформація. Що ми робимо? Перевіряємо цю інформацію? Шукаємо достовірні джерела, свідків  - чи поширюємо? Якщо ми поширюємо неправдиву інформацію про брата чи сестру, то стаємо лжесвідками. Коли ж ця інформація правдива, то ми займаємось тим, чим займається дракон, древній змій: «скинуто обвинувача наших братів, що обвинувачує перед нашим Богом день і ніч» Об. 12:10.

«Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили»1 Ів. 2:1.

Що робити, коли бачу що брат/сестра чинить гріх?

1. Молитись. «Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився.» 1 Ів. 5:16. Приклад людини, яка бачила гріхи серед християн і ревно молилась - Павло: «Ми тішимось, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось – щоб були досконалими ви!» 2 Кор. 13:9, 7.

2. Говорити про гріхи особисто. «А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.» Мт. 18:15 (Лев. 19:17; Луки 17:3).Чому потрібно говорити? По – перше Син Людський прийшов спасти загинуле (Мт. 18:11), тобто Бог зацікавлений в спасінні людини. Коли людина живе в гріху, то є загроза загибелі. По – друге: не завжди той, хто прогрішив проти нас знає, що його вчинок, слова є гріхом. Ми всі хворі на самооправдання і самообман (1 Кор. 6:9), тому поступайте за Словом Ісуса Христа. Не забудьте: коли в вас попросять прощення – ви зобов’язані простити!

3. Виправляти грішника. «Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!» Гал. 6:1. В цьому тексті вказано, хто має виправляти і які є при цьому загрози. Один із засобів виправляння є навчання: християни мають чітко знати, що Бог називає гріхом і які наслідки чекають грішника (1 Кор. 6:9 -10; Гал. 5:19 – 21). «Тому полишімо початки науки Христа, та звернімося до досконалості...» Євр. 6:1, 5:11-12. Другий спосіб – це процес реабілітації, виправлення під керівництвом зрілих християн.

4. Картати. «А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали.» 1 Тим. 5:20. Бог є Богом порядку, тому публічне картання відповідальна справа. «І до одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зі страхом, і ненавидьте навіть одежу опоганену від

тіла!»  Юди 1:22, 23. Віруючий, що грішить, по різному впливає на інших християн і тому форма картання буває різною.

а) «горе людині, що від неї приходить спокуса!» Мт. 18:6–7 (Рим. 14:13, 20, 21,  

Об. 2:14). «Благаю вас брати, остерігайтесь тих, що сіють розділення і спокуси в супереч ученню, яке ви опанували, уникайте їх, бо вони не служать нашому Господеві Христові...» Рим. 16:17, 18.

б) «А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі...» Гал. 2:14 (11 – 15). Вчинок Петра і Варнави мав вплив на багатьох людей і його не можна було проігнорувати чи вирішити в вузькому колі.

в) «Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.» Євр. 12:15 (16-17). «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою , але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» Євр. 12:11.

5. Не милувати. «Отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую» 2 Кор. 13:2.

а) церква і кожен християнин учасники духовної війни. Це безжалісна війна з

боку диявола: «він душогуб споконвіку» (Ів. 8:44, 10:10). Зброя диявола непослух, спокуси, пожадливості, гріх. «Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, - зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь – ми руйнуємо задуми і всяке винесення...» 2 Кор. 10:3 - 6.

б) на жаль є християни, які не борються проти диявола, терплять поразки від

гріха і не каються. «Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя, щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.» 2 Кор. 12:20, 21.

в) тому потрібні рішучі міри, щоб зупинити поразку серед народу Божого (Числа 25:1 – 11). «Всюди чути, що між вами перелюб...» 1 Кор. 5:1. «Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!» 1 Кор.5:3–5. Рішучість Павла правильно вплинула на церкву (2 Кор. 7:10 – 12) і привела до покаяння грішника (2 Кор. 2:5–11).

     P. S.Реакція церкви, служителів, окремих християн викликана любов’ю до Бога (Який є Святий) і любов’ю до грішника («бо Господь кого любить, того Він і карає» Євр. 12:6; 2 Кор. 6:14 – 18, 7:1). На служителях є відповідальність збудовувати церкву (2 Кор. 10:8, 13:10, 12:19–21) і турбуватись, щоб немічні не постраждали від дій грішників (Рим. 14:1, 13, 20–23, 15:1, 2).

Писання однозначно закликає грішника до покаяння і сповідання своїх гріхів. «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.» 1 Ів. 1:8–10. «Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.» 1 Ів. 2:2.