- Подробности
- Автор: root
- Категория: Відео-ресурси
- Опубликовано: 14 Июль 2019
- Просмотров: 238
Матвія 27:
1А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. 3Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, 4та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... 5І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... 6А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. 7А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, 8чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. 9Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, 10і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. 11Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.
12Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. 13Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? 14А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. 15Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. 16Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. 17І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? 18Бо він знав, що Його через заздрощі видали. 19Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... 20А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. 21Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. 22Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!... 23А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! 24І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... 25А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... 26Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
27Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. 28І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. 29І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! 30І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... 31А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. 32А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. 33І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,
34дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. 35А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. 36І, посідавши, стерегли Його там. 37І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. 38Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. 39А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, 40і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! 41Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: 42Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! 43Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... 44Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. 45А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! 46А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?... 47Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. 48А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. 49Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. 50А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...
51І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, 52і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, 53а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. 54А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! 55Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. 56Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих. 57А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
58Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. 59І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, 60і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. 61Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. 62А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, 63і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. 64Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... 65Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. 66І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.